На сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики особливої уваги набувають проблеми удосконалення методів навчання як шляхом поновлення методичних надбань новими методами та прийомами навчання, так і за рахунок модернізації традиційних методів.
Завдання вчителя полягає в розвитку інтелекту та творчого потенціалу учнів на кожному уроці трудового навчання. Вчитель повинен сприяти пробудженню інтересу до пізнання, розвивати вміння та навички самостійно працювати, творчо ставитися до виконання завдання. Досить ефективним методом взаємодії вчителя і учнів на уроці є використання навчальних ігор, що відіграють одночасно навчальну, розвиваючу та виховну функції, мають велике значення для духовного, емоційного, інтелектуального розвитку дитини і дитячої фантазії.
У початковій школі на уроках трудового навчання особливе місце займають такі форми роботи, які забезпечують активну участь на уроці кожного учня, підвищують авторитет знань і індивідуальну відповідальність учнів за результати їх праці. Ці завдання можна успішно вирішувати через ігрові технології. Гра на уроці - це не тільки навчальна та практична діяльність дитини, але й засіб виховання. Існує велика різноманітність ігор спрямованих на розвиток інтелекту дітей: наочні; творчі, сюжетно-ролеві; дидактичні; будівельні, трудові, технічні, конструкторські; інтелектуальні.
Використовуючи різні види ігор вчитель має величезний арсенал способів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Кожна з них спрямована на розвиток інтелекту дітей і підвищення їх творчого потенціалу.
Через гру і в грі поступово готується свідомість дитини до майбутніх змін умов життя, стосунків із однолітками і з дорослими, формуються якості особистості школяра. У грі формуються такі якості, як самостійність, ініціативність, організованість, розвиваються творчі здібності, уміння працювати колективно. Гра викликає в учня живий інтерес до трудового навчання, дозволяє розвивати творчі здібності кожного учня, виховує пізнавальну активність. Тим самим сприяє підвищенню рівня успішності і розвитку розумових процесів школярів. Використовуючи ігрові технології на уроках трудового навчання учитель повинен відповідно до завдань уроку визначити навчальну мету такої діяльності.
Проведення ігри чи введення її елементів на уроках трудового навчання передбачає гнучкість методики впровадження її діяльності, а саме: потребує від учителя знань, умінь, певних навичок, а також творчого підходу до проведення уроку; усвідомлення вчителем ролі змісту навчального матеріалу для формування особистості дитини; знання вікових і психологічних особливостей учнів; творче оволодіння методикою використання ігор на уроці як найраціональнішого способу забезпечення високого рівня знань і вмінь учнів.
Складність використання гри у навчанні пов'язана з її особливостями (двопланова поведінка, відсутність персональної відповідальності кожного за результати дій, спрощене уявлення про реальність), що потребує від учня зусиль для входження у гру. Потрібно, щоб учні були орієнтовані на результати гри.
У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати , розвивати увагу . Захопившись грою .діти не помічають , що навчаються , до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.
Використання на уроках ігор та ігрових моментів робить процес трудового навчання цікавим, створює у дітей бадьорий творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії , за допомогою яких розв'язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального приметаю. Отож гра - незмінний важіль розумового розвитку дитини.
Гра потребує від учня зібраності, витримки, бажання допомогти відстаючому, невимушене виховує адекватне сприймання невдач і помилок.
Гра починається не тоді, коли учні одержують завдання, а коли їм стає цікаво грати. Це означає, що гра викликає приємні емоції і дає роботу їх розуму.
Види емоційного стимулювання:
1. Ігрове завдання можна давати як відпочинок.
2. Вона дається так, ніби не планується педагогом заздалегідь (гра-імпровізація).
3. Ігрове завдання вводиться з прив'язкою до конкретної ситуації, конкретного учня.
При підборі і розробці дидактичних ігор слід враховувати, що темп і ефективність засвоєння змісту трудового навчання пропорційні інтересам учнів і діяльності, яку вони виконують. Знання починаються з чуттєвого сприйняття, з допомогою уявлень переходить у пам'ять, а потім через узагальнення одиничного формується розуміння загального.
Діяльність учнів буде успішною, якщо модель дій, яку необхідно виконати, випереджає саму діяльність. На стійкість уваги впливає спрямованість особистості, її інтереси. Необхідно максимально активізувати асоціативну пам'ять і творчий розвиток особистості. Організація і проведення ігор потребують великої майстерності. Педагогу потрібно виробити чітку стратегію керівництва груповим спілкуванням.
У ході гри мовнорозумова діяльність учнів стає більш евристичною і творчою, підвищується її мотивація. Обговорення повинно проходити у доброзичливій формі. Активність учнів -- головний критерій ефективного проведення гри. У дидактичних іграх учні спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз і синтез, роблять узагальнення. Багато ігор потребують вміння викладати свої думки у зв'язній і зрозумілій формі, використовуючи відповідну термінологію.
Підбираючи ігри, слід поєднувати два елементи навальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, педагог повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено завдання, вчитель надає йому ігрового змісту, окреслюючи ігрові дії. Ігровий спонукає учнів до гри. А коли виникає особиста зацікавленість, то з'являється і активність, і творчі думки, і дії хвилювання за себе, команду, весь колектив.
Готуючись до заняття з трудового навчання, педагог повинен чітко продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку.
Головні умови ефективності застосування ігор - органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов'язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слона й рухи цікаві, несподівані для дітей).
Коли якусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї, бо зникає новизна. У цьому разі, лишаючи незмінними ігрові дії, в зміст треба вносити щось нове: ускладнювати правила, змінювати предмети, включати елементи змагання починати гру несподіваної лічилки або ігрового зачину.
Пояснення вчителя під час проведення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес. І чим молодші учні, тим доцільніше не тільки пояснювати, як грати, а й показувати, як це робити. (Зрозуміло, участь класовода залежить під змісту гри).
Деякі вчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше проводити наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільше стомлені. Це -- не завжди правильно, нерідко само ігрова ситуація може бути найкращим початком уроку. В ігровій формі можна ефективно ознайомити дітей з новим способом дії, пожвавити процес тренувальних вправ. Діти із задоволенням виправляють помилки Незнайка, «розмовляють» а Чомусиком, учаться в “лісовій школі” або діють разом з казковим героєм, виконуючи тренувальні вправи. В іграх - вправ ах молодші школярі знаходять виходи з числових лабіринтів, розв'язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.
Враховуючи вікові особливості дітей, учителі разом з іншими формами та методами виховної роботи активно використовують усі види ігор. Вони відбирають їх відповідно до завдань навчально-виховної роботи. Обов'язковою умовою при цьому є встановлення зв'язку між виховною роботою на уроках і в позаурочний час.
Класифікація ігор за характером пізнавальної діяльності та залежно від форми проведення
Враховуючи те, що гра проходить при активній участі дітей, можна провести класифікацію ігор з урахуванням різноманітних видів діяльності учня. За характером пізнавальної діяльності їх можна класифікувати відповідним чином:
Ігри які вимагають від дітей виконавчої діяльності. З допомогою цих ігор діти виконують дії за зразком. Наприклад, складають орнамент за зразком та ін.
Ігри. в ході яких діти виконують відтворюючі дії.
Ігри, в яких запрограмована контролююча діяльність учнів.
Ігри, в оді яких діти здійснюють певні перетворення.
Ігри. які включають елементи пошукової діяльності, де метою гри являється формування учнями за малюнком, схемою і опорними словами правила.
Залежно від форми проведення ігри можна класифікувати таким чином:
Сюжетно-рольові ігри залежно від конкретної дидактичної мети, їх змісту, індивідуальних психологічних особливостей дітей можна проводити з одним учнем, з групою. чи з усіма учнями класу. Сюжетно-рольові ігри організовують тоді, коли потрібно на практиці показати учням, як правильно застосовувати знання. Діти в цих іграх відчувають себе контролерами, касирами. У процесі проведення ігор у багатьох дітей підвищується інтерес до знань. Навіть пасивні на уроках математики діти виявляють бажання виступити у будь-якій ролі. Ці ігри повніше реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, виробляють у них життєву позицію, привчають до колективних форм роботи.
Ефективною є форма гри, що проводиться з настановою на виграш. Це частіше всього ігри-змагання. Ці ігри можуть проводитись між окремими учнями, а інші діти слідкують за правильністю розв'язання завдань.
Також ефективно проходять ігри-естафети. В цій грі участь беруть всі діти, які поділені на 2-3 команди.
Такі ігри сприяють розвитку уваги, мислення, учні вболівають за свою команду, намагаються не підвести товаришів. Але інколи ігри-естафети можуть викликати у дітей негативне ставлення до ігор тому, що діти мають різний рівень знань і не всі можуть швидко і легко впоратись із завданням. Тому вчитель завжди повинен знати, чи рівні можливості мають учасники гри.
Цікаво проходять ігри з казковим сюжетом., де потрібно допомогти казковим героям розв'язати певне завдання чи виправити їхні помилки. Виконуючи ці завдання, діти не помічають, що навчаються, закріплюють вміння і навички. При цьому у дітей розвивається спостережливість, мислення, самоконтроль. Проте чимало дітей вже не сприймають витівки Буратіно, який уже не викликає цікавість у дітей. Вони намагаються підігравати, роблячи вигляд, що відповіді на дошці переплутав Буратіно, а не вчитель. Проте з яким задоволенням діти грають самих героїв! Самі роздають приклади, плутають відповіді. Учні повинні бути не пасивними слухачами, а активними учасниками.
Можна використовувати ігри-конструювання.
В таких іграх діти закріплюють знання про геометричні фігури, їхні ознаки, розвивають уяву, фантазію. Такі ігри повинні бути індивідуально для кожної дитини. Можна залучити дітей для виготовлення гри.
Важливе значення для розвитку якостей дитини мають розвиваючі ігри. Тривалий час вони зацікавлюють дітей, не набридають, оскільки їм властива більша варіативність. До таких ігор можна придумати нові правила, завдання.
Для того, щоб ігрова діяльність проходила на уроці досить ефективно і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:
Готовність учнів до участі в грі (Кожен учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати необхідний рівень знань для участі в грі)
Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.
Чітка постановка завдання гри. Пояснення правил гри - чітке, зрозуміле.
Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.
Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.
Не слід допускати приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо).
Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх в міру нагромадження учнями знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам'яті, виховання кмітливості, наполегливості тощо.
Правила в ігровій ситуації відіграють надзвичайно важливу роль. Якщо вони заздалегідь не продумані, то це ускладнює пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту, викликає втому і байдужість в учнів.
Правила гри зобов'язують учнів діяти строго по черзі чи колективно, відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити його і не повторюючи сказаного, бути дисциплінованими, не заважати іншим, чесно визнавати свої помилки.
Правила гри виконують функцію організуючого елемента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності і т.д.
Під час гри вчитель повинен постійно контролювати діяльність учнів, виконання ними правил, супроводжувати гру запитаннями чи репліками та непомітно підтримувати дітей, підбадьорювати їх, запобігати виникненню можливих конфліктів між дітьми, не допускати помилкових дій і т.д. Крім того, вчитель не повинен захоплюватися лише дидактичною метою гри, недооцінюючи її виховне значення.
Жодне порушення правил не повинно залишитися поза уваги вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати для учня його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки (нечесність, несумлінне ставлення до обов'язків) на виробництві, в повсякденному житті тощо. Однак під час гри не варто робити довгих зауважень, повчань, оскільки це призводить до погіршення настрою учнів , послаблює їхній інтерес, гальмує увагу.
У грі повинні брати участь всі учні класу. Тому завдання треба добирати стислі, посильні, розраховуючи на відповіді всіх учнів класу.
Слід уникати одноманітності завдань, організовуючи гру так, щоб дітям не доводилося довго чекати включення в гру, бо це знижує її інтерес.
Загальні правила для учнів в процесі ігор можна сформулювати так:
Уважно слухай і запам'ятовуй хід гри, необхідні дії, їх послідовність.
Пам'ятай - успіх залежить від чіткого усвідомлення кінцевої мети, передбаченого грою результату. Не поспішай розпочати гру, не дослухавши до кінця вказівки зайвих непотрібних дій.
Уважно слухай відповіді товариша, щоб у разі потреби виправити або доповнити його.
Дотримуйся своєї черги, не заважай товаришам, не роби зайвих рухів, дій, будь дисциплінованішим.
Чесно визнай свою помилку, якщо товариші довели, що ти неправий, бо помилитися може кожний.
Не хитруй, не шукай легкого, нечесного шляху для перемоги. Цим ти підводиш товаришів і втрачаєш свій авторитет. Поважають лише чесних, справедливих та принципових.
Комментариев нет:
Отправить комментарий